наклейки на валізу

Точно назвати дату появи цих рекламних стікерів неможливо. Це сталося десь в середині XIX століття. Розвиток залізниць в Англії і поява першого турагенції «Контори Томаса Кука» (так-так, тієї самої: «Є за кордоном контора Кука. Якщо вас здолає нудьга і ви захочете побачити світ...») – призвели до виникнення більш масового туризму, ніж традиційні grand tour для аристократичних недоростків кінця XVIII століття.
Мандрівники люблять демонструвати свої трофеї, на цьому і зіграв перший невідомий винахідник стікерів. Незважаючи на розвиток туризму, подорожі залишалися долею обраних, але як продемонструвати всім, що ти об'їздив багато країн, якщо магніти на холодильник (та й самі холодильники) ще не винайшли? Щасливчики ревно оберігали свої лейбли, підклеюючи відриваються куточки.
Перші наліпки з'явилися в grands hotels – їх власники для більшого шику замовляли гравірувальні дошки із зображенням свого готелю, ці відбитки прикрашали всю паперову продукцію – від рекламних буклетів до рахунків. На найстарішій з наявних у розпорядженні колекціонерів наклейці зображений брюссельський Grand Hôtel de Dunkerque & Bains Léopold на вулиці Trois Tétes. У Брюсселі вже давно немає ні самого готелю, ні навіть вулиці, на якій він був розташований, але завдяки рекламному чуттю його власника ми точно знаємо, як він виглядав.
Перші наклейки були чорно-білими, але досить швидко власники готелів почали додавати кольори – золотий, рожевий, синій, зелений. Зазвичай чорно-біле будівля готелю художник прикрашав витіюватою кольоровою рамкою, де було написано назву готелю та його адреса. Інший тип етикеток – графічні, найчастіше еліпси, з крупно надрукованим назвою готелю та міста. Багато готелів, заграючи з аристократією, замовляли наклейки у вигляді гербових щитів. Потім потужний вітер ар-нуво проник навіть в дизайн чемоданних стікерів. По наклейках легко простежити, як одні художні течії приходили слідом за іншими, як завитки ар-нуво змінилися графичными візерунками ар-деко.

Історія подорожей початку ХХ століття, в золотий вік туризму, коли подорож ще було справжньою пригодою, коли до Азії добиралися кілька тижнів, з Парижа в Стамбул їздили на Orient Express, а в Нью-Йорк відправлялися на розкішних круїзних лайнерах начебто Queen Mary, знайшла своє відображення в книзі Франциски Маттеоли World Tour. Більше 800 чемоданних наклейок з колекції Гастон-Луї Вюиттона упереміш з архівними фотографіями і листівками запрошують читача в подорож навколо світу, але не за 80 днів, а з 21 зупинкою. В яких готелях жили космополіти столітньої давності на Рив'єрі, на лижних курортах Шамоні, Церматта або Санкт-Моріца, під час «культурних вояжів» в Афіни і Рим? Поступово збільшується кількість напрямків, курорти множаться. Легендарні палаци і готелі на краю світу притягують клієнтів, спраглих екзотики, спокою або розкоші. І валізи розповідають про подорожі своїх господарів у Марракеш, Асуан, Нью-Йорк. Назви легендарних готелів – Mamounia, Bristol, Angleterre, Barbizon-Plaza – звучать як музика, а обліплений наклейками валізу стає партитурою.

Кінець прекрасної епохи
Але як розвиток одних засобів пересування породило ці невеликі pieces of art, так поширення інших видів транспорту вбило їх.
В 1936-м во Франции, а за­­тем в Бельгии и нескольких дру­гих странах был принят закон об оп­лачиваемом отпуске. Вследствие этого резко увеличился спрос на менее рос­кошные гос­тиницы. Впрочем, новая порода туристов тоже была не прочь ук­расить свои чемоданы. К тому времени все владельцы отелей осознали рекламный потенциал стикеров: совершенно бесплатно путешест­венники возили по ми­­ру на сво­их чемоданах рекламу их гостиниц, и после Второй ми­ро­вой войны типографии не ус­певали печатать эти лейблы – каждый заху­далый постоялый двор считал себя обязанным прицепить свое имя на багаж клиента. Дизайн вони іноді «позичали» у своїх більш розкішних старших побратимів, а іноді замовляли явно місцевим художникам (ці зразки «наївного мистецтва» тим не менше теж заслуговують уваги). На жаль, як будь-яке мистецтво, ставши масовим, воно перестало бути мистецтвом. Та й ера неспішних подорожей закінчилася. Прийшла епоха літаків з її автоматизмом і безвідповідальними вантажниками – стікери витримували не більше двох-трьох перельотів.
Кілька років тому в Польщі спробували відродити традицію. Рада з туризму замовив відомому художникові Анджею Понговскому зображення Кракова з написом «Краків назавжди залишиться в моєму серці». Випустили по чотири тисячі етикеток польською та англійською мовами, роздавали майже у всіх готелях і хостелах міста, але, незважаючи на талант художника, від них віяло підробкою...